Техніки наклеювання самоклеючої плівки

наклеювання самоклеючої плівки

наклеювання самоклеючої плівки

Метод нанесення обирають в залежності від досвіду виробника, розмірів та складності вінілової графіки.

Якуб технологію ви не обрали, поверхня основи повинна бути належним чином підготовлена. Видалення всіх механічних та хімічних забруднень є гарантією довготривалого та надійного приклеювання. Пил значно погіршує адгезивні властивості, великі часточки, що потрапляють під плівку, можуть бути помітними та суттєво псують зовнішній вигляд кінцевого зображення. Наявність бруду може стати причиною появи пухирців повітря, радіально розташованих складок, призвести до відклеювання плівки та появи розривів. Залишки розчинників, виробничих змазок, віск, жир стають не тільки причиною слабкого приклеювання, але й можуть викликати хімічні реакції, що деформують плівковий матеріал та руйнують клейовий шар.

Для очищення слабко забруднених основ використовують неворсисту тканину, замшу або серветки, що змочуються в холодному розчині нейтрального засобу для миття посуду. Проводити обробку з використанням звичайного мила не рекомендують: мило, шампунь містять жири та луги, які негативно впливають на якість та тривалість приклеювання. Тканина, за допомогою якої виконують обробку, повинна бути рівномірно вологою, в іншому випадку бруд буде переноситись з місця на місце. Після очищення поверхні її слід ретельно витерти, не потрібно залишати миючий засіб висихати самостійно. Завершити підготовку поверхні можна з використанням ізопропілового спирту, також при цьому витираючи поверхню насухо. Цей метод може використовуватися в більшості випадків, проте обробку спиртом слід виконувати з урахуванням особливостей матеріалу основи (акрилове скло та спирт, наприклад – неприпустима комбінація).

Сухий метод нанесення

Сухий метод нанесення застосовують при незначній площі вінілової графіки, коли легко попередити виникнення дефектів. Цю технологію застосовують на викрівлених поверхнях та кутових ділянках, де важливо притримуватись надійної фіксації плівки на основі на протязі всієї операції приклеювання.

Після нанесення аплікаційної плівки графіка готова до переносу на робочу поверхню.  Сухий метод передбачає повне відділення підложки перед нанесенням аплікації (при цьому підложка видаляється з плівки, а не навпаки) або часткове на початковій стадії. У другому випадку підложка відділяється від плівки настільки, наскільки необхідно забезпечити акуратну та надійну початкову фіксацію. Відділення зручно виконувати з того краю, який має менші лінійні розміри, або з будь-якого верхнього кута (якщо графіка має велику площу). Далі підложка поступово витягується з-під плівки по мірі наклеювання вінілового зображення на поверхню. Процес нанесення відбувається за допомогою ракелю. Завершити процес аплікації можна прокатуванням наклеєного зображення м’яким гумовим валком, при цьому особливу увагу приділяють краям зображення.

Вологий метод нанесення

Техніка вологого наклеювання може бути рекомендована тим, хто не має великого досвіду. Проте іноді ним користуються професіонали. Таких випадків можна віднести:

  • Великі по площі фрагменти плівки.
  • Наелектризовані та гарячі основи.
  • Відсутність аплікаційної плівки.
  • Виготовлення складної багатокольорової графіки з максимальною точністю позіціювання.
  • Аплікація транслюцентних та вітражних плівок.
  • Робота на вулиці при сильному вітрі.

Вологий метод, на відміну від сухого, полягає в нанесенні плівки на вологу основу. Це особливо зручно тим, що відсутність міцного контакту з поверхнею дозволяє легко виправляти виробничі погрішності. Для видалення пухирців повітря та складок, компенсації зміщення тексту достатньо припідняти плівку від основи та нанести її знов.

Змочування робочої поверхні  та/або плівки зі сторони клейового шару виконується рівномірним розбрискуванням рідини з пульвелізатору, сопло якого встановлено в режим «туман». Якщо в роботі не використовується аплікаційний матеріал, для попередження механічних пошкоджень незахищеної поверхні лицьову сторону вінілової плівки також змочують.

Надмірне зволоження не є бажаним, адже воно може утруднити фіксацію плівки та подовжити час кінцевого приклеювання буде збільшений. Достатньо невеликої кількості рідини, щоб початкова адгезія біли знижена. Для зволоження використовують засоби для миття посуду в такій пропорції: 10 мл рідини на 1 л води. Маючи на увазі властивість литих плівок до розтягування, при роботі з ними краще використовувати гумовий валок замість ракелю та холодну воду, яка знижує еластичність матеріалу та виключає ризик розмірних спотворень.

При мокрому методі нанесення підложка видаляється повністю. Клейовий шар змочується поступово в процесі її відділення. Вінілова плівка, що залишилась на аплікаційному матеріалі, повинна щільно до нього прилягати. Якщо мильний розчин потрапляє між ними, якісно виконати аплікацію стає складно через відділення аплікаційної плівки від вінілу, нерівномірного ковзання відносно основи. Це спричиняє зміну відстані між окремими символами.

Робота інструментом при вологому методі наклеювання повинна виконуватись від центру графіки до країв: таким чином розчин рівномірно вичавлюється з-під плівки по всій площі (кінцева волога випаровується через паропроникний вініл через 48 годин). Аплікаційний матеріал слід видалити через 15-20 хвилин після завершення наклеювання, а через добу зображення прокатують за допомогою валка.

Температура приклеювання

Плівкову аплікацію модна виконувати при широкому діапазоні температур (+4… +30 градусів). Індивідуальні рекомендації вказуються в технічній документації кожного виробника. Для кращих результатів необхідно, щоб температура плівки та основи була приблизно однаковою.

Нанесення плівки не завжди виконується при сприятливих умовах. Якщо плівка занадто нагріта, її необхідно охолодити з використанням холодної води, спиртового розчину або використовувати вологий метод нанесення. Коли плівка достатньо охолоне, необхідно якомога швидше нанести її на поверхню, не припускаючи повторного нагрівання. Не рекомендується виконувати роботи на сонці. Краще натягнути тент або спробувати виконати наклеювання в приміщенні. При роботі в умовах відкритого холодного повітря, навпаки, необхідно тримати поверхні на відкритому місці. В холодну пору року основу та плівку слід примусово нагрівати. Виконувати безліч операцій одній людині просто неможливо, тому зовнішні умови потребують участі кількох людей.

Протягом 24 годин після нанесення плівки краще не піддавати плівку впливам різких коливань температур. Якщо уникнути цього неможливо, слід додатково обробити графіку феном.

Правила користування феном

Виконувати нагрівання поверхні слід постійно переміщуючи фен, не затримуючись надовго на одному місці. Тримати фен необхідно на достатній відстані, щоб плівка не сильно нагрівалась. Перегрів може спричинити оплавлення, почорніння або прилипання плівки до поверхні.

Для роботи в приміщенні з постійною кімнатною температурою відсутні особливі попередження.

Поверхні-основи

Стійкість плівки багато в чому залежить від основи, на яку її наносять низький ступінь приклеювання, самостійне відклеювання плівки, значна усадка за короткий час, пухирці на поверхні – все це частіше пов’язано не з самою плівкою, а з несумісною основою або використанням агресивного очисника. Деякі основи при будь-якій обробці не підходять під плівкову аплікацію через хімічну або фізичну несумісність з вініловою плівкою. Прикладом можуть слугувати іржаві поверхні, ворсисті тканини, фанера, ДСП, плити азбесту, нещодавно пофарбовані поверхні.

Плівки краще за все наносити на гладенькі сухі поверхні, без забруднень, які не схильні до набрякання. Більшість матеріалів може використовуватись у поєднанні з ПВХ-плівками, проте кілька виключень потребують обережного ставлення. З особливою увагою необхідно ставитись до таких матеріалів:

  • ПВХ-банери.
  • Необроблені поліолефіни (поліетилен, поліпропілен).
  • Поверхні з випотіванням конденсату (полікарбонат, акрілове скло).
  • Матеріали, які схильні до виділення газів (полістирол, фарбовані та лаковані вироби, скловолокно).
  • Поверхні, що складаються з різних матеріалів, поєднаних встик.

В умовах, коли на ринку з’являється все більше різноманітних пластиків, лаків, фарб та інших засобів для обробки поверхні, необхідне попереднє тестування на сумісність. Прискорити випробовування можна шляхом нагрівання зразку до температури 60-70 градусів на протязі доби. При повній сумісності основи та плівки ніяких змін спостерігатися не повинно. Будь-який дефект плівки свідчить про негативний вплив основи на плівку.

Каландровані плівки слід наносити лише на рівні поверхні. Навіть мінімальний вигин або хвилястість поверхні через тривалий час можуть спровокувати відклеювання плівки на нерівній ділянці. Литі плівки потребують уваги в тих випадках, коли графіка перекриває дві площини з нестабільним з’єднанням. Їх рух одна відносно іншої незмінно призведе до появи розривів навіть литої плівки. Попередити деформацію можна розрізанням зображення в місці поєднання таким чином, щоб на різних площах розташовувались незалежні ділянки графіки.

Можливі експлуатаційні труднощі

ПроблемаМожлива причинаПопередження
При багатошаровій графіці, коли плівки нашаровуються одна поверх однієї, плівки дають значну усадку. З часом їх поверхня коробиться.Комбінування різних серій плівок, розміщення полімерної плівки поверх мономерної та навпаки. Клейовий шар верхньої плівки викликає посилену міграцію пластифікатору з нижньої. Зміна властивостей відбувається в обох плівках.При виробництві багатошарової або кольорової графіки необхідно використовувати плівки з аналогічними властивостями клею та вінілу. Краще вирішення проблеми – використання плівок одного виробника з однієї серії.
Забруднення контурів графіки.Природня усадка каландрованих плівок, яка при несприятливих умовах швидко проявляється. Забруднення зумовлено залишками клею на основі.При інтенсивному сонячному випромінюванні, різких коливаннях температур, хімічному забрудненні навколишнього середовища, похилому положенні знаку необхідно обирати полімерну плівку з більшим терміном експлуатації.
Оголення основи в місцях поєднання.Природня або спровокована усадка. При тривалій експлуатації та значному порушенні терміну використання каландрованих плівок – це є нормальним явищем.Збільшити ширину нахлисту. При поєднання встик використовувати литі плівки. Оновити старий знак.
Ефект апельсинової скоринки на поверхні.Міграція пластифікатору. Очищення основи несумісним засобом.Перед очищенням необхідно переконатися в сумісності очисника з матеріалом основи та плівкою.
Плями на плівці.Плівка занадто розтягнута або нерівномірно нагрівалася в процесі нанесення.Після нанесення плівку рівномірно прогріти.
Розриви плівки.Плівка нанесена на основу з високим ступенем лінійних деформацій. Поверхня під плівкою підлягає корозії або сильно забруднена.Не використовувати неякісний синтетичний матеріал або фанеру, що інтенсивно всмоктує вологу. Кородуючі метали – непридатна основа для аплікації.
Плівка не приклеюється до поверхні.Можливо обробка виконувалась засобом, який містить речовини, що утруднюють приклеювання (жир, віск, силікони). Випаровування від лаку або фарби (якщо поверхня була оброблена ними) погіршують адгезивні властивості клею.Ще раз обробити поверхню основи спеціальним очисником. Перед нанесенням аплікації витримати час повного висихання (приблизно 2 тижні) лаку або фарби та знежирити поверхню спеціальними засобами.
При видаленні графіки видаляється фарба, псується поверхня, розшаровується композитна або ламінована основа.Неякісне вторинне покриття або грубе видалення плівки.Необхідно застосовувати спеціальні засоби для видалення плівки, акуратно використовувати інструмент, в деяких випадках підігрівати плівку.

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.