Аплікаційні матеріали

Призначення аплікаційних матеріалів

Після того як зображення було вирізано та звільнено від зайвого плівкового матеріалу можна переносити його на робочу поверхню. З цією метою використовують аплікаційні плівки та папір. Аплікаційні матеріали – їх ще називають трансферні, технічні або монтажні, являють собою важливий інструмент, який полегшує виробництво рекламних зображень. Аплікаційна плівка дає можливість перенести вирізане плівкове зображення з підложки на основу за один прийом. Легкість роботи багато в чому залежить від якості матеріалу та правильності його вибору, серед критеріїв якого – розмір графічного зображення та окремих складових або символів, тип декоративної плівки та основи.

Існує декілька видів аплікаційних плівок та паперу, властивості яких чітко відповідають певним можливостям використання. Знання деяких важливих особливостей, які відрізняють один матеріал від іншого, допоможе вам правильно обрати допоміжний засіб та досягти необхідного результату.

Ступінь приклеювання аплікаційного матеріалу повинна відповідати типу декоративної плівки та ступеню її приклеювання до поверхні нанесення. Аплікаційна плівка, яка має незначну адгезію, може не підняти зображення з підложки, а плівка з занадто високими адгезивними властивостями навпаки, може не відпустити зображення на основу.

Види аплікаційних матеріалів

Відмінності зумовлені полімером, з якого виготовляють плівку (частіше за все використовують ПВХ, ПЕ, ПП), наявністю або відсутністю підложки, можливістю одноразового чи багаторазового використання, типом клею та силою приклеювання. Аплікаційний папір використовується в тих самих випадках, що і плівка. Звичайно аплікаційні матеріали мають три ступені приклеювання – слабка (0,4 – 0,8 Н/см), середня (0,9 – 1,7 Н/см), висока (1,8 – 2 Н/См). Вибір ступеню приклеювання залежить від розмірів зображення, що треба перенести, та типу самоклеючої плівки (лита/каландрована, з перманентним клейовим шаром або клеєм, що видаляється, вільним від розчинника або на основі розчинника, з максимальною або послабленою адгезією). Дуже важливий показник – ступінь приклеювання. Саме клей забезпечує легке відділення зображення (в тому числі символів невеликого розміру) від підложки та відділення самої аплікаційної плівки від зображення після його перенесення та щільного приклеювання до основи.

Аплікаційні матеріали повинні відповідати наступним вимогам:

• Забезпечувати зручність використання та підходити за розміром, не бути занадто товстими або занадто тонкими.
• Бути пластичними та одночасно з цим мати розмірну стабільність. Плівки, що мають схильність до розтягування, призводять до спотворення зображення. Але при нанесенні смужок з литих плівок властивість аплікаційного матеріалу до витягування може мати гідне використання: з’являється можливість робити вигини та повороти зображення за допомогою методу розтягування, без надрізів.
• Їм притаманні вологовідштовхувальні властивості, при використанні вологого методу нанесення матеріали не розповзаються, мають необхідну прозорість, забезпечують видимість вінілового зображення.
• Клейовий шар повинен бути рівномірним, не мати подтьоків, які можуть стати причиною появи дефектів на декоративній плівці.
• Ступінь якості одного матеріалу залишається незмінною в різних рулонах.
• Плівка повинна легко змотуватись з рулону без зайвої натяжки.
• Краї повинні бути рівними та не закручуватись.

Декілька порад:

• Необхідно захищати аплікаційну плівку від прямої дії сонячного проміння. Не слід класти її на батарею або на підвіконня.
• При вологому методі нанесення та роботі з зображеннями великих розмірів переважно використовують більш товсту плівку та важкий міцний папір.
• Не слід використовувати плівку, у якої закінчився термін використання.
• Висока ступінь приклеювання необхідна в таких випадках:

• для вінілових плівок з клейовим шаром на основі розчинника;
• для переносу символів невеликого розміру;
• для литих плівок;
• для плівок з матовою або текстурованою поверхнею;
• для переносу зображень, які були вирізані за допомогою гарячого штампу (цей метод різки може супроводжуватися оплавленням країв плівки, що скорочує площу зціплення з аплікаційним матеріалом).

• Для переносу великих символів необхідна слабка сила приклеювання.

Нанесення плівок

Для запобігання утворення пухирців повітря та складок нанесення аплікаційної плівки повинно бути рівномірним. Розгладжування слід проводити в напрямку від центру до країв за допомогою ракелю або гумового валку. Після нанесення можна видалити підложку, залишивши на аплікаційній плівці лише зображення, яке повністю готове до переносу на основу. При роботі з великими фрагментами підлоку слід видаляти не одразу, а поступово, її слід витягувати з-під плівкового зображення по мірі нанесення на основу.

При роботі з аплікаційною плівкою можуть з’явитися наступні дефекти: перекіс, складини, надмірне розтягування. Ці недоліки суттєво ускладнюють роботу, можуть спричинити шкоду вініловому графічному зображенню, та, відповідно, викликати виробничий брак – появу пухирців під вініловою плівкою, стати причиною зморщування та перекосу зображення. Щоб запобігти цьому, необхідно використовувати аплікаційний матеріал необхідної товщини та наносити його за допомогою спеціального інструменту (валок, ракель, диспансер або аплікатор). Диспансер підтримує плівку в стані необхідного на тяжіння, що дозволяє за допомогою аплікатора наносити її рівно та без викривлень. Розмотка в цьому випадку відбувається безпосередньо з рулону.

Видалення

Небажано занадто довго тримати аплікаційну плівку на вініловому зображенні. З часом сила приклеювання збільшується, що може стати причиною забруднення видалення плівки після переносу. Клейовий шар аплікаційного матеріалу при тривалому контакті з вініловою плівкою може спричинити шкоду самій поверхні.

Перед видаленням необхідно ще раз використати ракель або валок, розгладити аплікаційну плівку, приділяючи надмірну увагу тим ділянкам графічного зображення, де знаходяться дрібні символи, кути та краї. Після цього необхідно підчепити край плівки та обережно стягти її під кутом, максимально наближеним до 180 градусів, запобігаючи появі розривів.

Якщо нанесення аплікаційної плівки та перенос зображення біли виконані вірно, можна бути впевненим в тому, що вінілова графіка добре приклеїлась до основи та аплікаційна плівка легко видалиться. Якщо на графіці після видалення аплікаційного матеріалу будуть помічені пухирці повітря, їх можна проколоти звичайною голкою. Використовувати ніж або лезо для бритви не рекомендують – повздовжні розрізи можуть призвести до появи розривів, забруднення та деформації ділянки та помітного відклеювання плівки.

Дрібні пухирці видаляти не слід, плівка через деякий час натягується та вони зникають. Невеликі зморшки (якщо при нанесенні плівки вони з’явилися) можна видалити за допомогою інтенсивного розгладжування. Значні складки потребують прокольних розрізів гострим інструментом. Цей метод ефективний при видаленні зморшок в кутках графічного зображення, при цьому розрізи майже непомітні. Але частіше за все таки помилки призводять до необхідності переробляти все графічне зображення.